Диспозиція елемент правової норми, що містить дозвіл, розпорядження чи заборону для суб'єкта, якому адресовано правову норму. Містить, таким чином, правило поведінки, яке мають слідувати учасники правовідносин, врегульованих цією нормою.
Диспозицією називається структурний елемент норми Особливої частини КК, що містить ознаки передбаченого нею конкретного злочинного діяння. Існують такі види диспозицій: прості, описові, посилальні та бланкетні.
Під диспозицією прийнято розуміти ту частину кримінально-правової норми, в якій дається назва злочину або розкриваються його ознаки, а під санкцією – частина норми, в якій передбачається вид та розмір покарання за злочин, зазначений у диспозиції1.
Гіпотеза – це умова, за яких потрібно дотримуватися певного правила, диспозиція – це, власне, саме правило, а санкція – це наслідки порушення цього правила.