МІСЬКЕ ПРАВО, сукупність правових звичаїв, вимог гір. статутів, положень, жалуваних грамот, а також статутів цехів та гільдій; найважливіший елемент гір. самоврядування у середні віки.
Іншими словами, це привілей, право на незалежність міста від феодалів. За цим правом міста отримували свою юридичну, економічну, суспільно-політичну та майнову незалежність.
З отриманням Магдебурзького права місто звільнялося від багатьох повинностей, а городяни отримували право на вільну торгівлю, на земельні володіння навколо міста, на риболовлю та ін. Проголошувалося загальне і рівне право всім жителів, заперечувалася особиста залежність.
Походить від збори прав р. Магдебурга XIII в. Діяло у містах Східної Німеччини, Центральної та Східної Європи. На території Польщі Магдебурзьке право активно запроваджував король Казимир ІІІ Великий.